ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44937/25          Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

          Кочанова П.В.

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

24 лютого 2026 року          м. Київ

 

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача          Сорочка Є.О.,

суддів           Коротких А.Ю.,

          Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з           Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб Дядюка Олександра Володимировича, Качуровського Віталія Анатолійовича, Міністерства культури України, Громадської організації «ЗБЕРЕЖЕМО КИТАЇВ» про визнання протиправною та нечинною постанови від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України",

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження колегією суддів.

У подальшому, Кабінетом Міністрів України подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 заяву задоволено, вирішено зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішеннями Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/14550/23 та від 21.02.2024 у справі №910/14549/23.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із об`єктивної неможливості вирішення вказаної адміністративної справи до набрання законної сили рішенням судів у справах №910/14550/23, №910/14549/23, оскільки у даних справах встановлюється і право позивача на користування земельними ділянками 8000000000:79:090:0001 та 8000000000:79:089:0003.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Качуровський В.А., ГО «ЗБЕРЕЖЕМО КИТАЇВ», Міністерство культури України у відзивах на апеляційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, саме й висновок про таку неможливість суд зобов`язаний зазначити в ухвалі про зупинення провадження.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як вже зазначалося, провадження у даній справі зупинене оскаржуваною ухвалою до набрання законної сили судовим рішенням у справах №910/14550/23, №910/14549/23.

Так, у межах справи №910/14550/23 розглядається позов заступника Генерального прокурора (прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної (військової) адміністрації (позивач-1) та Міністерства культури та інформаційної політики України (позивач-2) до Київської міської ради (відповідач-1) та Приватного акціонерного «Київська овочева фабрика» (відповідач-2) про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею, у якій просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» та землею, на якій вона розташована, шляхом:

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням такого права;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2007 №1321/4154 «Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству «Київська овочева фабрика» земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва»;

- скасування державної реєстрації за Приватним акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» права оренди земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням такого права;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001, укладеного між Київською міською радою та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика»;

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 21,5472 га з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 з припиненням речових прав територіальної громади місті Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 по справі №910/14550/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

У справі №910/14549/23 розглядається позов заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської державної (військової) адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства “Київська овочева фабрика”, треті особи: Інститут археології Національної академії наук України, Товариство з обмеженою відповідальністю “Нерухомість сучасності”, Громадська організація “Спадщина Китаєва”, Дядюк Олександр Володимирович про усунення перешкод у користуванні пам'яткою археології та земельною ділянкою шляхом:

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 4,7647 га з кадастровим номером 8000000000:79:089:0003 з припиненням такого права;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1325/4158 від 29 листопада 2007 р. "Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва";

- скасування державної реєстрації за відповідачем 2 права оренди земельної ділянки площею 4,7647 га з кадастровим номером 8000000000:79:089:0003 з припиненням такого права;

- визнання договору оренди земельної ділянки площею 4,7647 га з кадастровим номером 8000000000:79:089:0003, укладеного між відповідачами, недійсним.

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4,7647 га з кадастровим номером 8000000000:79:089:0003 з припиненням речових прав територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 по справі №910/14549/23 у задоволенні позову відмовлено.

Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, рішення суду першої інстанції у справах №910/14550/23 та №910/14549/23 оскаржені в апеляційному порядку, а рішення за результатами апеляційних проваджень не прийняті.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції звернув увагу на те, що однією із підстав позову є посилання позивача на те, що оскаржувана постанова відповідача дає підстави для розроблення науково проєктної документації щодо встановлення меж пам’ятки, що може унеможливити користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:79:090:0001 та 8000000000:79:089:0003, якими позивач користується на праві оренди. У свою чергу, як вже зазначалося, правомірність закріплення за позивачем оренди цих земельних ділянок є предметом судового розгляду у справах №910/14550/23 та №910/14549/23.

Таким чином, для винесення обґрунтованого судового рішення у даному спорі, належить оцінити довід позивача, що є однією із підстав позову, про те, що оскаржувана постанова порушить його права користування (оренди) земельними ділянками. Натомість, оскільки правомірність такої оренди не є предметом даної справи та вирішується у межах інших спорів, що розглядаються у справах №910/14550/23, №910/14549/23, то оцінити такий аргумент позивача об’єктивно неможливо до вирішення вказаних справ.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про зупинення провадження у справі, оскільки розгляд цієї справи із наданням оцінки аргументам позивача, покладеним у підстави позову, об’єктивно неможливо до набрання законної сили судовим рішенням у справах №910/14550/23, №910/14549/23.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов’язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київська овочева фабрика" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.

 

Суддя-доповідач          Є.О. Сорочко

 

Суддя          А.Ю. Коротких

 

Суддя          Н.М. Єгорова

 

Повний текст постанови складений 25.02.2026.